пʼятниця, 1 квітня 2016 р.

Зайві субсидії в Тернополі буде використано!

З днем сміху :)

На сьогоднішньому ранковому засіданні Тернопільського міськвиконкому серед інших було питання субсидій. Нароздавали вже їх стільки, що декому тепер держава за газ винна кільканадцять тисяч, а не навпаки – зима ж була тепла, газ населення не випалювало, а субсидія справно покривала плановані витрати, ось і назбирали люди в платіжках значні суми із знаком «мінус».
Отже було вирішено ті всі субсидії повернути назад у бюджет, а так як план розподілу коштів на рік вже давно затверджено, а ці повернуті кошти взагалі по паперам провести нереально – хто ж міг сподіватись, що грошей буде забагато – було вирішено направити їх на богоугодне діло. Богоугодне в прямому смислі слова, тобто на церкву.
Спочатку було бажання направити кошти на добудову однієї з міських церков, але позаяк ніхто із релігійних діячів нашого міста у склад міськвиконкому не входить, а переліку недобудованих церков в природі не існує, то було вирішено розпочати нове будівництво. По довгих дебатах зійшлись на тому, що новий міні собор, має постати у дворі міськради, щоб чиновники щоранку могли просити Бога за теплу зиму та ясну, сонячну погоду, ну щоб населення далі економило газ та електрику. Хотіли ще там щось за воду вписати, але керівник «Тернопільводопостачу» В. Косьма сказав, що йому замість тої релігії, краще б кілька лопат придбали, ними труби із землі викопувати зручніше. Само собою за таке богохульство він одразу ж отримав догану і заборону приймати участь у міських зібраннях терміном до після всіх празників.
Дехто, ще хотів щось сказати, що після звірств нової поліції на вул. Листопадовій, працівники міськради і так не мають де власні автівки припаркувати. А тут ще двір мерії  зменшиться, але так як доган нікому не потрібно, то це питання розчинилось у повітрі без озвучення.
Загалом, очікуємо швидкого початку робіт і найближчим часом тернополяни зможуть молитись у новому храмі теплої та ясної Надії. Інша робоча назва Субсидійована Надія, але я таки думаю, що це слово неканонічне, а тому приживеться перша робоча назва, яка вказує на призначення храму – молитва за теплу зиму та ясні дні, а не друга, котра вказує на походження коштів на спорудження цієї величної будівлі.

середа, 9 грудня 2015 р.

Кінець п'ятої, початок шостої

Ось і завершилась моя каденція в складі депутатського корпусу п’ятого скликання  Тернопільської обласної ради. Планувалось, що вона буде рекордно короткою, але натомість вона стала рекордно довгою та насиченою на найрізноманітніші події. В якості депутата я пережив півдесятка голів ОДА та кількох президентів. Брав участь у безлічі пікетів та в одній революції і саме наша Тернопільська обласна рада єдина провела виїзне засідання на революційному майдані. Я не знімав жовто-блакитного депутатського значка на київських барикадах і разом з побратимами ми домоглись того, щоб «легітимний» попетлявши мов заєць через півкраїни забився в нору десь за нашими східними кордонами.
Величезні виклики стоять перед нашою державою в цілому, та перед нашою обласною радою зокрема. Ми мусимо розбудовувати Тернопільщину та не забувати наших воїнів на східних рубежах нашої Батьківщини, в першу чергу вони мають знати, що в них є надійний тил і цей тил залежить від нашої злагодженої роботи. Ми маємо розуміти, що прийшли у сесійний зал не тому, що ми так захотіли, а тому, що люди повірили в нас і довірили керувати областю для її подальшого благополуччя, нас обрано щоб примножувати кількість шкіл та лікарень, а не щоб закривати їх. Нас обрано, щоб тернополяни почувались в безпеці та були соціально захищеними.
В цьому світлі мушу зауважити, що лише фракція «Свободи» повторно присутня в залі Тернопільської обласної ради, що зайвий раз доводить, що потрібно працювати лише на користь громади, а не вислужуватись перед начальством будуючи на папері «плаватєльні басейни» чи інші бздурства - в нас насправді розумна нація і люди бачать що і як, та давно вже не вірять дутим рейтингам, що мов мильні бульбашки розлітаються з екранів телебачення та газетних шпальт. Працювати треба з людьми та для людей. Потрібно приносити користь громаді і громада довірить повторно представляти її інтереси у найвищому виборному органі області.
Я сподіваюсь, що колеги по Тернопільській обласній раді шостого скликання сповна відчули всю важливість того шляху, на який нас обрала громада та долучаться до тих зрушень, котрі так потребує Україна зараз. Ми всі мусимо ввійти в історію, якщо не будемо працювати дружно, ми в історію вляпаємось.

Слава Україні!

вівторок, 13 жовтня 2015 р.

Повернення депутата у рідні пенати

У 2009 році завдяки Вашій підтримці я став депутатом Тернопільської обласної ради від ВО «Свобода».  За ці роки було зроблено чимало як мною особисто, так і спільно з командою ВО «Свободи» у місцевих органах влади.
Зокрема було забезпечено опалення в школі-садочку  села  Мислова Підволочиського району. Також  вдалось не допустити закриття дитячого садочку в селі Токи Підволочиського району. Крім того, з моєї ініціативи в кількох населених пунктах області та, зокрема, в Тернополі, вдалось облаштувати освітлення пішохідних переходів. Даний проект, як на мене дав позитивний результат, тому  можу гарантувати, що ця ініціатива матиме продовження й надалі.
Відремонтовано кілометри доріг, відкрито школи, виділено гроші на медицину, сотні, якщо не тисячі звернень від українців, жодне з яких не залишилось без відповіді. Саме на цю каденцію припала революція гідності, лише Тернопільська обласна рада провела виїзне засідання на революційному Майдані та саме ми були на неспокійних вулицях тієї гарячої зими 2013-2014 років. Часом філолог у мені брав гору і тоді на цьому блозі з'являлись рядки, кому цікава моя діяльність - можна переглянути ці букви, кожна з котрих для мене мов жива.
 Попри ряд вирішених проблем в області, не міг стояти осторонь і рідного міста Тернополя, зокрема мікрорайону «Аляска», де живу дотепер. Пишаюсь тим, що спільними зусиллями із побратимами з ВО «Свобода»  віднедавна по розширеній дорозі вулиці Симоненка їздять придбані тролейбуси, а мешканці мікрорайону відпочивають біля нового фонтану по бульв. Д. Вишневецького.


Тривалий досвід роботи в районах нашої області, дозволяє мені розумітись у проблемах, які залишаються в Тернополі не вирішеними. Тому, прийняв рішення повернутись до рідного міста та направити усі зусилля на його розвиток.  Уже зараз маю розуміння того, що реально потрібно і можливо втілити в життя.
 Зокрема я працюватиму над реалізацією транспортного сполучення між  мікрорайонами «Аляска» та «Дружба» і в нічний час. Також, вбачаю необхідність  у розміщенні інформації щодо руху маршруток та тролейбусів на зупинках громадського транспорту.
Разом з цим, все-таки основним пріоритетом  для мене та для фракції «Свобода» залишається не дозволити владі під вивіскою «адмінреформи» перетворити Тернопіль у другорядне містечко, перенісши адміністративний центр запланованого «надутворення» у Вінницю.
Насправді, йти на вибори – це велика відповідальність і розуміння того, що від  твоїх дій залежать людські долі. Та, тримаючи в руках талмуд із направлених мною депутатських запитів та звернень, бачу, що потрібен своєму виборцю та можу працювати на благо громади.
Немало зроблено, ще більше заплановано і буде зроблено.  Тому, я братиму участь у чергових місцевих виборах, які відбудуться 25 жовтня 2015 року по мажоритарному виборчому окрузі №53 від ВО “Свобода”.
Закликаю небайдужих мешканців вулиць, що входять у цей округ, а саме:
вул. В. Симоненка,
бульв. Дмитра Вишневецького,
вул. Володимира Великого,
вул. Леся Курбаса,
вул. Полковника Морозенка
 долучитись до проведення виборчої кампанії та надалі працювати разом задля втілення найкращих ідей.
Політична сила ВО «Свобода» була, є і буде щитом нації. Саме тому я був та залишаюсь членом цієї політичної партії.
Завчасно вдячний усім за конструктивну критику, оцінку моєї діяльності та Вашу підтримку! Будьте поміркованими та пильними, думаючими українцями! Кожен з нас має ДІЯТИ, А НЕ ОБІЦЯТИ! Тільки разом ми переможемо !
СЛАВА УКРАЇНІ!

середа, 1 квітня 2015 р.

До нас їде трамвай!

З днем сміху :)

З мером Ерфурта
Нещодавно повернувся в Тернопіль із закордонного відрядження начальник відділу інвестицій Тернопільської ОДА Роман Кулак. Повернувся не сам, а із хорошими новинами.  Окрім вже звичних графіків про покращення «по-новому», є і дійсно обнадійливі новини щодо міського транспорту.

 Зокрема, Роман Васильович розповів, що на міжнародній конференції з децентралізації влади в умовах жорсткої диктатури, котра проходила на початку березня у польському місті Вроцлав, він розговорився із мером міста Ерфурт, яке розташоване в центрально-східній Німеччині, на північ від Нюрнберга. В німців виникла проблема із списанням вживаних трамваїв, екологи вказали на недопустимий рівень шуму, котрий створюють вагони трамваю при русі, а це негативно впливає на екосистему міста. Що цікаво, самі мешканці жодних скарг щодо «дзеленькання» коліс об рейки в мерію не надсилали. Тим не менше, екологія в Європі стоїть на першому місці, отже вагони необхідно утилізувати, а за це потрібно заплатити кошти із міської казни.

Цей красень надто шумний для німців
 І не суть в тому, що гроші на утилізацію потрібні немалі, а вони банально не передбачені на такі витрати, невідомо взагалі по якій статті видатків пропускати утилізацію трамвайних вагонів. На резонне зауваження, що «мол давайте ми їх у вас викупимо», ерфуртський мер теж відповів відмовою – «Не положено, громадське майно розбазарювати». Тим не менше до вечора, за жбаном польського пива було придумано схему, котра повністю влаштувала німця - Тернопіль візьме ті трамваї в довгострокову оренду, а вартість оплати оренди якраз покриє транспортні видатки, щоб ті вагони привезти в Тернопіль, більше того, бонусом нам дають три кілометри трамвайної колії зі всією дотичною інфраструктурою.

Поки ще йдуть «балачки», хто повинен оплачувати транспортування трамваїв в Тернопіль - область, місто, чи може який спонсор знайдеться.

В Ерфурті вже розпочато демонтаж колії
До речі, Василь Лило уже висловив готовність провести роботи по прокладанню трамвайних рейок і дає десятирічну гарантію на якість робіт. Також готовий взятись за нову для нього справу Ігор Гуда, в якості аргументу обіцяє зробити трамвайні зупинки у вигляді яхт, що явно покращить зовнішній вигляд міста, та дозволить пасажирам відчути себе мільйонерами за 5 гривень ( саме стільки попередньо буде вартувати проїзд). Більше того, ГО "Файне місто" вже збирає гроші на фарбу, щоб пофарбувати те шумне залізяччя в патріотичні кольори.


Також із попередньої розмови із Сергієм Надалом стало відомо, що рейки прокладуть по «Об’їзній» і вони будуть сполучати тернопільські райони БАМ та Східний – кінцеві зупинки Збаразьке КП та поворот на Довженка, вздовж по вул. 15 квітня та Протасевича, позаяк внутрішньоміські вулиці ну ніяк не пристосовані для таких робіт, серед причин названо надто вузькі і завантажені вулиці. Загалом, усе ніби готово до «запуску» нового транспорту. От тільки є питання: а чи не будуть заперечувати проти шуму і наші екологи?

понеділок, 5 січня 2015 р.

Про підозрілі пакунки

Недавно мені друзі підклали підозрілий пакет під авто. Ні, ну для мене і моїх друзів пакет не був підозрілий, просто лінь було підніматись по сходах, щоб лише вручити мені пакунок із усіляким мотлохом всередині. Але ж у двір виходять вікна десь коло півтисячі квартир і для їх мешканців пакет, як і спосіб його доставки, мав би точно викликати хоча б якісь емоції. В країні війна, через день ЗМІ повідомляють про вибухи в обласних центрах, а тут невідомо хто підкладає пакет під легківку посеред білого дня,  спокійно собі йде геть і ніхто навіть 102 не набрав???
Колись я простояв півгодини на Аксбрідж Роад в західній частині Лондона поки сапери не підірвали пакунок із сміттям, котрий хтось просто залишив на узбіччі. То вже після того, як він злетів у повітря, виявили, що пакет із сміттям, а до того це був просто підозрілий пакунок.
Там ніхто не нагнітає нервозність, там просто кожен вважає своїм обов’язком повідомити відповідні служби про підозрілі пакунки і це є правильно. В нас більшість досі вважає війну чимось нереальним, таким, що відбувається в далеких африканських країнах, а зовсім не тут, поруч, здатна зачепити будь-кого в будь-який момент.
Тому і я зараз роздумую, чи варто дати депутатське звернення відповідним органам для проведення якихось навчальних тривог, активізації роботи з населенням в плані цивільної безпеки чи хоча б лекцій на цю тему.
Чи таки почекати коли блискавка вдарить?..

Користуючись нагодою, також хочу нагадати правила поведінки при виявлені підозрілих пакунків від МНС:

Шановні громадяни! Державна служба України з надзвичайних ситуацій вкотре звертається до вас з проханням, незважаючи на святковий настрій, бути пильними та завжди пам’ятати основні правила дій при виявленні підозрілих та вибухових пристроїв під час новорічних свят.

Для того, щоб вирізнити вибухові пристрої з-поміж усіх інших, варто запам’ятати їхніхарактерні ознаки:

- предмети є незнайомими або незвичними для цієї обстановки чи території;
- наявність звуків, що лунають від предмету (цокання годинника, сигнали через певний проміжок часу), миготіння індикаторної лампочки;
- наявність джерел живлення на механізмі або поряд з ним (батарейки, акумулятори тощо);
- наявність розтяжки дротів, або дротів, що тягнуться від механізму на велику відстань;
- предмет може бути підвішений на дереві або залишений на лавці.

Найчастіше вибухові пристрої можна виявити у місцях масового перебування людей. Тому, якщо ви побачили підозрілий предмет на вулиці:
- негайно зателефонуйте до Служби порятунку за номером 101 або у відділення міліції за номером 102;
- попередьте перехожих про можливу небезпеку;
- очікуючи на прибуття рятувальників, огородіть чимось небезпечне місце та відійдіть від знахідки на безпечну відстань (100 м). Для огородження скористайся будь-якими підручними матеріалами: гілками, мотузками, шматками тканини, камінням тощо.

Якщо ви перебуваєте у громадському транспорті та інших місцях скупчення людей вам необхідно бути особливо уважними та дотримуватись таких правил:
- Звертайте увагу на залишені сумки, портфелі, згортки чи інші предмети, у яких можуть бути заховані саморобні вибухові пристрої.
- У разі виявлення підозрілого предмета негайно кнопкою виклику водія, переговорним пристроєм чи іншим способом повідомте про знахідку водія чи правоохоронців.
-  Не відкривайте знайдені пакети чи сумки, не чіпайте їх та повідомте людей довкола про можливу небезпеку.

Категорично забороняється:
- торкатися предмету і пересувати його;
- користуватися засобами радіозв’язку, мобільними телефонами (вони можуть спровокувати вибух);
- заливати його рідинами, засипати грунтом або чимось його накривати;
- торкатися підозрілого пристрою та здійснювати на нього звуковий, світловий, тепловий чи механічний вплив, адже практично всі вибухові речовини отруйні та чутливі до механічних, звукових впливів та нагрівання.

Якщо лиха не вдалося оминути і стався вибух, дуже важливо не втратити контроль та не піддаватися паніці.
- Спробуйте заспокоїтися та уточнити ситуацію.
- Ні в якому разі не користуйтеся відкритим вогнем.
- Зі зруйнованого приміщення слід виходити обережно, не торкаючись пошкоджених конструкцій та дротів.
- При задимленні обов’язково захистіть органи дихання змоченою хусткою, шматком тканини чи рушником.
- По можливості та наявності необхідних знань і навичок надайте першу домедичну допомогу постраждалим.
- Дочекайтеся прибуття представників аварійно-рятувальних служб та у подальшому дійте за їх вказівками.
- Якщо вибух стався у громадському транспорті, вам необхідно, насамперед, виконувати всі команди водія чи команди, які оголошуються дистанційно.

Пам’ятайте! Одна з основних причин нещасних випадків, пов’язаних з вибуховими пристроями – грубе порушення елементарних правил безпеки. Знешкодити вибуховий пристрій або локалізувати вибух можуть лише підготовлені спеціалісти після виведення людей із небезпечної зони.

При виявленні підозрілого предмета, негайно повідомте про це Службу порятунку за номером 101 та правоохоронні органи за номером 102.

І для найбільш безпечних пропоную до перегляду відео нещодавнього вибуху в Одесі.

неділя, 16 листопада 2014 р.

У випадку необхідності - розбити!

Коли подія чи то емоція досі в тобі жевріє, складно окреслити її у пам’ятник і «закинути» в скриньку історії. Тому мені доволі важко далась оцінка ескізів пам'ятників, що їх митці пропонують встановити на майдані Героїв Майдану в Тернополі.
Так, є хороші роботи, монументальні, епічні....Видно, що їх творці старались донести власне бачення до тернополян. Але…Ну не чіпають мене ці ескізи, не відчуваю я ТИХ емоцій, нема запаху гарі, не сльозяться очі від розпиленого газу... Ті, хто стояли на майдані, мали б зрозуміти мене. Жоден запропонований пам’ятник не передає духу Революції Гідності, її чітких символів та мотивів.
Шкода, що я лінгвіст, і свій макет можу хіба словами описати, бо ні у фотошопі не намалюю, ні зменшену копію змоделювати не зможу...Але чітке уявлення все ж маю. Ним і спробую поділитись так як мене вчили – словами.
Отже, моя пропозиція: потрібно взяти речі з Майдану, які уже несуть певну емоцію та уже є свого роду пам’ятником. Вистелити низ бруківкою… тією бруківкою, яка була нам там за зброю, яка почорніла від сажі, на якій запеклась надія наша, на якій ми вистояли ту гарячу зиму...
На бруківці, як крила янгола, притулившись, мають бути дерев’яні щити, котрі серця наші захищали від куль, і захистити не могли, та шоломи, котрі голови наші гарячі прикривали від ударів беркутівських кийків...
Також обов’язково атрибутом має стати кілька автомобільних шин, кілька пляшок із «матерчатими корками» (ви зрозуміли, надіюсь, про що я).
А прикривати все це має неодмінно парасолька. Адже саме про неї писав Мустафа Найєм у тому історичному «твіті», датованому 21 листопада минулого року.
Аби речі надійно зберігались, їх слід залити у скло у формі яйця.
Адже саме яйце в нашій міфології є символом початку, символом незнищенності, символом Фенікса… Саме так, з попелу на столичному Майдані, ми, Українці, повстали як Нація.
І на випадок того, що нас в майбутньому знову спіткнуть різні «януковичі-азірові», на цьому скляному яйці я б повісив табличку, велику, щоб читалась здалеку: "У випадку необхідності - розбити!".
Для сильнішої передачі емоцій, щоб це не було холодне скло, пропоную підсвітити його знизу червоно-помаранчевим мерехтливим світлом, адже саме вогонь є символом  очищення…Такий собі вічний вогонь в Тернополі.
Як на мене, такому пам’ятнику не буде аналогів і асоціюватиметься з нашою силою на незламністю. Погодьтесь, що ще один монумент матері-берегині, яка тримає на руках вбитого сина, не зробить нас сильнішими. Навпаки, нагадуватиме про страх і відчай, і аж ніяк про перемогу. Мені ж хочеться, аби українці саме з цього пам’ятника черпали власну незалежність від будь яких «тиранів».

До слова, якщо знайдеться людина, яка захоче втілити мої дописи в реальністю, буду щиро радий. Хоча по часу я із своїм усним проектом вже явно запізнився.

пʼятниця, 7 листопада 2014 р.

Теорія народного гніву, або чим ми гірші від Чехії?

Те, що навіть сам термін «люстрація» набув такої популярності в Україні зараз – це уже успіх! Так, більшість поки що не розуміє його значення, і тим паче його наслідків, але ключове народне тлумачення «Банду-геть!» не може не тішити.  Україна давно була готова до очищення влади від «політичних перевертнів». Ще В’ячеслав Чорновол за життя виголошував «Бандитам –тюрми!», але як бачимо прогрес з того часу – незначний. На жаль, пам'ять в громади короткотривала, особливо, коли мова іде про політиків, які самі ж таки сприяють тому, аби усіма можливими способами «приглушити» спогади, про своє далеко не ідеальне минуле. 
Після проголошення незалежності, Україна так і не позбавилась того «кодла хрунів», які успішно з лав КГБ, сексотів, інформаторів, розповзлись по усіх гілках влади, під новими ніби «демократичними»  прапорами. 
Вперше законодавчо закріпити поняття люстрації спробували майже десять років тому. Так ще е в 2005 році ВО «Свобода» запропонувала закон, який  визначав правові основи проведення люстрації, статус, функції та повноваження органів люстрації, відповідальність за порушення законодавства про люстрацію. Проте тоді його «гарно» проігнорували «помаранчеві». І нас «закинуло» ще на десяток років назад.
Як би не було прикро це визнавати, але Янукович став тим лакмусовим папірцем між терпінням народу та політичним самодурством. Люди просто вибухнули, накопиченим за довгі роки гнівом та несправедливістю, і на цей раз не «апельсинами», а палаючими шинами відстоювали свої інтереси. Правда, якою ціною…
Якби тоді, у далекому квітні 2005 року,  Верховна Рада підтримала внесений Тягнибоком законопроект про люстрацію. Як би це вплинуло на наше сьогодення? Напевно, зараз ми б жили у зовсім іншій країні. Можливо, Україна вже входила би до складу ЄС та НАТО. Не було б у нас реваншу Партії регіонів, темних років правління бандита Януковича. Не було б комуністів у парламенті. Крим і Донбас залишилися б у складі України. А ріки української крові не пролилися б на Майдані та на Сході.
Та історія – річ незмінна, на її помилках можна лише вчитись, а не виправляти їх.  Ми досягли прийняття закону про очищення влади, але, чи саме такого закону ми хотіли? Зараз він був більше схожий на піар-акцію влади у позачергових виборах до Верховної ради. І не більше.  Він спотворений, і відрізняється від своїх попередників значними правками на користь тієї ж влади.  Та це уже прорив. Краще, нехай політики перетягують ковдру у вигляді люстрації, аніж бюджетні кошти. Це прийнятніше. І хоч трішки гріє.

Прикро, що наші країни-сусіди давно реалізували мрію, що як відлуння пробивається  в нашій історії. Ще в 1993 році чехи прийняли «великий»  закон про люстрацію. Відтоді минуло 25 років, а закон і досі діє. Мабуть, Чеська Республіка просто не змогла змиритись з комуністичним минулим, і узаконивши свої кроки, пішла вперед.  Але вона це зробила  «на старті», як тільки країна народилась, як самостійна одиниця на карті світу. Ми ж просто втратили момент очищення, відкладаючи все на завтра. Хоча, як то кажуть, не варто відкладати на завтра те, що можна зробити сьогодні.  Ми не скористались цим принципом, то може хоч використаємо інший зараз, який звучить: сім раз відміряй, а один раз відріж.   Хто знає, як працюватиме «свіжий» закон, тому давайте люструвати політиків «на вході», а не жалкувати про зроблений вибір.