На дзвонах Лемківщини я вперше, хоча звісно чув багато про фестиваль і завжди хотів на ньому побувати. Мабуть, такого різнобарв’я ремесл та талантів не знайти ніде в Україні, позаяк лемки – одна із найбільш колоритних та унікальних етнографічних груп. Те, що фестиваль проводиться на Тернопільщині,- теж знаково, адже наша область слугує географічним центром Західної України і сюди на святкування мають змогу приїхати гості, як з усієї країни, так і з закордону. Приміром, я тут набираюсь нових сил, натхнення, мене вражає незламність та сила лемківської культури, її багатогранність.
Але насамперед все таки незламність. Лемківщини, як краю, не існує вже 65 років, а лемки – ось вони, зі всіма своїми традиціями, піснями, ремеслами та незгасним оптимізмом є і ще довго будуть. Можливо, саме тому було особливо приємно мені, націоналістові, почути від поважних, сивих лемків слова, що для збереження України ми всі повинні бути націоналістами
 |
| Ми повинні бути націоналістами, аби зберегти Україну |
 |
Як філолог, я просто не міг пройти мимо... |
 |
| Дивлюсь я на небо тай думку гадаю, чому я не лемко, чому не співаю) |
Немає коментарів:
Дописати коментар