субота, 1 квітня 2017 р.

Тернопільський аеропорт за одну гривню – кожному!

З днем сміху :)

На вчорашньому засіданні комісії Тернопільської обласної ради ключовим питанням було функціонування Тернопільського аеропорту. На жаль однозначно, що тих кількох мільйонів гривень, котрі необхідні для відновлення його роботи область не знайде.  Тому дійсно цікавою є ідея голови обласноїадміністрації, котру він озвучив кілька тижнів тому, віддати аеропорт хоч комусь за одну гривню. Як виявилось бажаючих знайшлось насправді багато, активісти міста Тернополя прямо стежину витоптали від аеропорту до кабінету Степана Степановича і в протилежному напрямку. Від їхніх гривень вже нема куди дітись, адже кожен хоче отримати летовище за таку ціну. Тож навіть яку тимчасівку кількаповерхову можна поставити, пару мафів, ну щоб авіапасажири мали де цибульку з бурячком прикупити на літак. В найдальшому кінці взлітної смуги одні активісти вже примірялись сміття тихенько нагортати, саму смугу обіцяли за 1 гривню бруківкою викласти з вишиванковим орнаментом…

Загалом, члени комісії були вражені тим, наскільки сильно тернополянам потрібен аеропорт, тому було вирішено не відходячи від концепції «1гривня» розділити аеропорт на ділянки і роздати кожному активісту його кусочок аеропорту за одну гривню. А за рік побачимо, чий кусочок принесе найбільше прибутку для області, той і забере собі весь аеропорт, а може ще й стадіон в Смиківцях, якщо тамтешня громада проти не буде.

пʼятниця, 17 лютого 2017 р.

«На крилах надій» у Травневому

Чудова дорога. Біло. Чисто. І ніякого сміття)
Журі обирає кращі роботи
Поки Тернопіль штормить від львівського сміттєносного мера та його молодої тернопільської команди я, скориставшись нагодою, відвідав школу у с.Травневе Збаразького району. Там вчора для обдарованої молоді району на базі школи відбувся конкурс творчих доробків «Дзвони слави праведним героям», присвячений Небесній сотні та річниці загибелі Героя України Назарія Войтовича та конкурс мистецької майстерності «На крилах надій» імені Героя за такими номінаціями: графіка, живопис, скульптура, художній дизайн на тему «В моєму серці ще живе надія». Це вже традиційний конкурс, котрий відбувається там не вперше і, якщо по-правді, хотілось би до нього трохи більше уваги зі сторони громадськості.
Приємний обовязок - нагородити кращих
Насправді мене вразив доволі високий рівень виконаних учнями робіт і я не заздрив журі, котрим дійсно важко було вибрати кращих. Зате я з радістю виконав свою місію та нагородив тих, хто на думку журі справився із завданням найкраще. Абсолютно впевнений, що грамоти та премії з моїх рук це не останні нагороди які ці діти отримають, якщо будуть розвивати свій талант, щоб багато не розписувати я просто додаю фото з картинами переможців.

Єдине на що надіюсь, наступного року, в їхніх роботах буде менше війни, менше солдат і більше радості…



















А так виглядав диплом за цей конкурс



неділя, 29 січня 2017 р.

Новодністровська ГАЕС



Вже не перший рік Тернопільщину колотить від ініціативи уряду, в якого все в шоколаді, ощасливити область новою цацкою - ГЕС на Дністрі. Область широкого жесту не оцінила і чемно подякувала - в обласному парламенті свободівці вимагали накласти мораторій на будівництво ГЕС на Дністрі одразу, але за наполяганням самопомічівців відтягнули той мораторій на деякий час, створивши комісію. Тим не менше громада області через своїх представників чітко сказала, що ніякого будівництва на Дністрі бути не повинно. Власне так само заявили і облради сусідніх областей. Тим не менше, уряд цього року знайшов 155 млн грн на проектну документацію цієї ГЕС, що говорить як мінімум про бажання ці гроші "освоїти".Ну і в перспективі, можливо і буде на Дністрі замість риби, електрика...
Далі максимально спрощено і тезово.
Фактично ця поїздка була організована однією політичною силою, про що і дала реліз на офіційній сторінці. 
Прийнято на таких заходах роздавати які графічні матеріали, нічого на руки не отримали. Хоча сама зустріч організована дуже добре. Або традиційно " не подумали", або все таки зустріч для галочки, і що б ви не надумали, а буде як шоколадний король скаже.
Зате графічні матеріали підготовили екологи)
Про роботу ГАЕС розповіли толково, я б сказав навіть з любов'ю до свого дітища. Одна проблема, у нас планують ставити не ГАЕС, а ГЕС, а це таки дві великі різниці.
Де саме будуть ставити - наразі невідомо.
Мені не дуже зрозуміло навіщо будувати нову ГЕС вище за течією, якщо ще не до кінця збудована Новодністровська ГАЕС - логічніше було б завершити одну, а тоді починати іншу. Тим більше що вся "наша"ГЕС буде давати менше електроенергії ніж одна турбіна ГАЕС. 
В мене враження, що ГЕС швидше будується щоб унеможливити гідроудар по споруді Новодністровської ГАЕС, на випадок сильних злив у верхах Дністра, щоб вирішити проблему з намуленням русла річки ( якщо така є - один з працівників сказав що є, потім керівництво цю тезу спростувало), можливо інші технічні завдання. Питання виробництва електроенергії не основне.
Фактично стоїть питання, що важливіше, екологія, чи інвестиції. Треба визнати, що розмір інвестицій доволі значний. Можливо і є резон попри неї, виторгувати ще кілька мільонів гривень на розвиток туризму в області чи на обласні заповідники - відверто з обласного бюджету ми не в змозі витягнути більш-менш значної суми на ці потреби.
Робота для місцевих мешканців, хоча маю сумніви, що там будуть працювати лише місцеві, швидше за все кваліфікованих працівників привезуть.
Саме будівництво - буде задіяно кілька десятків одиниць важкої техніки, розраховувати, що вони не понищать навколишнє середовище не доводиться. 
Поки буде наповнюватись водосховище, та і після нього теж, зупинка течії і цвітіння води із усіма наслідками.
Водосховище затопить велику територію, разом із будинками.
Загалом маю більшу довіру до місцевих науковців ніж до тамтешніх порошенківців, нехй останні вже мені якось вибачають. 
Мушу визнати, що при всій своїй непривабливості, ця цукерка доволі апетитно виглядає, але наразі я схильний прислухатись до порад геніального Леся Подервянського, висловленого ним устами привида, про цукерку "Тузік"...Тут цитувати не буду з певних причин)
 Зате даю фото і відео з поїздки, може кому пригодиться...
Природа там таки красива




Розповідає Василь Субота

вся територія огороджена колючим дротом

будують...

на водосховищі

позаду мене моя тінь...в штатському)))

макет ГАЕС

Борис Гора в центрі уваги ЗМІ

Екскурсія і екскурсанти

Монтажний майданчик


Глибоченько



Петро Васько та Іван Ковалик - по очах видно - вірять! )

Петро Васько вірить усьому почутому)

Працівник ГАЕС уже вірить Борису Горі



Ведуть!


Розповідають








Нас страшно переконували...


І лагідно нас теж переконували

але ми сказали "НІ"!

І відео, для розуміння загальної атмосфери:























неділя, 18 вересня 2016 р.

Микулинці - 920!

Сьогодні, незважаючи на заплановану поїзду до Кременця, вирішив направити своє авто в геть протилежну сторону - Микулинці святкували 920-ту річницю з дня першої письмової згадки. Отож - поїхали! А, ні, поплили!


 Микулинці зустріли похмурою погодою, але веселим настроєм - на сцені гурт Оторвальд якраз вигравав мотиви власних пісень, налаштовуючи апаратуру.
 Окреме слово про саму сцену: я звик бачити на задньому плані сцени якщо не лазерне шоу, то принаймні логотипи спонсорів. Сьогоднішнім спонсором концерту Оторвальда в Микулинцях був ... торговий центр "Дружба"! Принаймні таке враження складається із цієї фото)
 Трубачі видували мідь та різні звуки із своїх дудок. Наразі теж лише налаштовувались на виступ.
 Фанати обступили улюблених артистів із усіх боків в надії на селфі. В часи моєї юності надіялись отримати автограф, а слово "селфі" було взагалі невідомим.
 Ще один ансамбль розглядає гостей, очікуючи своєї черги піднятись на сцену.
 Хлопці і дівчата із "Соколу", вчора вони прибирали озеро від сміття, сьогодні святкують разом із усіма в Микулинцях
 Фотомайстри. Добре хоч один занятий фотографуванням, а то б теж дивився на мене як на ... аматора
 Принаймні організатори подбали про парасольки)











З лівої сторони микулинецьке литво, з правої - микулинецьке питво)












І як можна було поїхати додому, не відвідавши микулинецький замок?