У випадку необхідності - розбити!

Коли подія чи то емоція досі в тобі жевріє, складно окреслити її у пам’ятник і «закинути» в скриньку історії. Тому мені доволі важко далась оцінка ескізів пам'ятників, що їх митці пропонують встановити на майдані Героїв Майдану в Тернополі.

Так, є хороші роботи, монументальні, епічні....Видно, що їх творці старались донести власне бачення до тернополян. Але…Ну не чіпають мене ці ескізи, не відчуваю я ТИХ емоцій, нема запаху гарі, не сльозяться очі від розпиленого газу... Ті, хто стояли на майдані, мали б зрозуміти мене. Жоден запропонований пам’ятник не передає духу Революції Гідності, її чітких символів та мотивів.

Шкода, що я лінгвіст, і свій макет можу хіба словами описати, бо ні у фотошопі не намалюю, ні зменшену копію змоделювати не зможу...Але чітке уявлення все ж маю. Ним і спробую поділитись так як мене вчили – словами.

Отже, моя пропозиція: потрібно взяти речі з Майдану, які уже несуть певну емоцію та уже є свого роду пам’ятником. Вистелити низ бруківкою… тією бруківкою, яка була нам там за зброю, яка почорніла від сажі, на якій запеклась надія наша, на якій ми вистояли ту гарячу зиму...

На бруківці, як крила янгола, притулившись, мають бути дерев’яні щити, котрі серця наші захищали від куль, і захистити не могли, та шоломи, котрі голови наші гарячі прикривали від ударів беркутівських кийків...

Також обов’язково атрибутом має стати кілька автомобільних шин, кілька пляшок із «матерчатими корками» (ви зрозуміли, надіюсь, про що я).

А прикривати все це має неодмінно парасолька. Адже саме про неї писав Мустафа Найєм у тому історичному «твіті», датованому 21 листопада минулого року.

Аби речі надійно зберігались, їх слід залити у скло у формі яйця.

Адже саме яйце в нашій міфології є символом початку, символом незнищенності, символом Фенікса… Саме так, з попелу на столичному Майдані, ми, Українці, повстали як Нація.

І на випадок того, що нас в майбутньому знову спіткнуть різні «януковичі-азірові», на цьому скляному яйці я б повісив табличку, велику, щоб читалась здалеку: "У випадку необхідності - розбити!".

Для сильнішої передачі емоцій, щоб це не було холодне скло, пропоную підсвітити його знизу червоно-помаранчевим мерехтливим світлом, адже саме вогонь є символом  очищення…Такий собі вічний вогонь в Тернополі.

Як на мене, такому пам’ятнику не буде аналогів і асоціюватиметься з нашою силою на незламністю. Погодьтесь, що ще один монумент матері-берегині, яка тримає на руках вбитого сина, не зробить нас сильнішими. Навпаки, нагадуватиме про страх і відчай, і аж ніяк про перемогу. Мені ж хочеться, аби українці саме з цього пам’ятника черпали власну незалежність від будь яких «тиранів».

До слова, якщо знайдеться людина, яка захоче втілити мої дописи в реальністю, буду щиро радий. Хоча по часу я із своїм усним проектом вже явно запізнився.