Кінець п'ятої, початок шостої

Ось і завершилась моя каденція в складі депутатського корпусу п’ятого скликання  Тернопільської обласної ради. Планувалось, що вона буде рекордно короткою, але натомість вона стала рекордно довгою та насиченою на найрізноманітніші події. В якості депутата я пережив півдесятка голів ОДА та кількох президентів. Брав участь у безлічі пікетів та в одній революції і саме наша Тернопільська обласна рада єдина провела виїзне засідання на революційному майдані. Я не знімав жовто-блакитного депутатського значка на київських барикадах і разом з побратимами ми домоглись того, щоб «легітимний» попетлявши мов заєць через півкраїни забився в нору десь за нашими східними кордонами.

Величезні виклики стоять перед нашою державою в цілому, та перед нашою обласною радою зокрема. Ми мусимо розбудовувати Тернопільщину та не забувати наших воїнів на східних рубежах нашої Батьківщини, в першу чергу вони мають знати, що в них є надійний тил і цей тил залежить від нашої злагодженої роботи. Ми маємо розуміти, що прийшли у сесійний зал не тому, що ми так захотіли, а тому, що люди повірили в нас і довірили керувати областю для її подальшого благополуччя, нас обрано щоб примножувати кількість шкіл та лікарень, а не щоб закривати їх. Нас обрано, щоб тернополяни почувались в безпеці та були соціально захищеними.

В цьому світлі мушу зауважити, що лише фракція «Свободи» повторно присутня в залі Тернопільської обласної ради, що зайвий раз доводить, що потрібно працювати лише на користь громади, а не вислужуватись перед начальством будуючи на папері «плаватєльні басейни» чи інші бздурства - в нас насправді розумна нація і люди бачать що і як, та давно вже не вірять дутим рейтингам, що мов мильні бульбашки розлітаються з екранів телебачення та газетних шпальт. Працювати треба з людьми та для людей. Потрібно приносити користь громаді і громада довірить повторно представляти її інтереси у найвищому виборному органі області.

Я сподіваюсь, що колеги по Тернопільській обласній раді шостого скликання сповна відчули всю важливість того шляху, на який нас обрала громада та долучаться до тих зрушень, котрі так потребує Україна зараз. Ми всі мусимо ввійти в історію, якщо не будемо працювати дружно, ми в історію вляпаємось.

Слава Україні!