У когось при згадці про нього та оті буремні вісімдесято-дев’яності на очах виступають сльози, хтось може називати синьо-жовтим рядном, а ще інші кажуть, що не синьо-жовтий, а жовто-синій, втім, хто б що не говорив,- сьогодні у державного знамена офіційне день народження.
Декілька років тому на одному із місцевих телеканалів «запустили» поміж людей опитування, чи знають вони, що то за день, 23 серпня. І що ж? Більша половина – знизувала плечима, намагалася щось вгадати, а чи ж просто мило усміхалася і перепитувала у журналістів чи не мають вони часом на думці 24 серпня. Сумно було спостерігати за такою «обізнаністю» тернополян.
Сьогодні, не осуджуйте мене за таку «самовпевненість», вважаю, що знають про це свято – фактично всі. Ні, не маю на увазі «свободівський» вплив, як основний чинник таких знань, але урочисті заходи та висвітлення у ЗМІ цього дня «тепер» точно відрізняється масштабністю від «тоді».
Приміром, сьогодні – урочисте підняття національного стягу, котре об’єднало разом фактично усі політичні сили (такого різнобарв’я прапорів, різних партій на одному майдані, зізнаюсь чесно, я не бачив давно)
Усім відомо, що символіка важить дуже й дуже багато у долі національного єднання. Адже ж бо, так,- спочатку був прапор, під його полотнищем йшли у бій та віддавали життя за Україну тисячі її вірних синів.
Зберегти ідею, віру та любов до власної Батьківщини без її символів фактично неможливо, позаяк вони – ознаки справді сильної, незламної, живої та існуючої держави. Тому оберігаймо та любімо одвічні символи нашої України. Не забуваймо про цей значимий переддень Незалежності, народження та утвердження молодої, красивої держави, котрій іти у майбутнє.
Немає коментарів:
Дописати коментар