На мене дивились діти

Несподівано потішила мене компанія  "РІА", розмістивши на шпальті газети "20 хвилин" (від 31 липня) думки дітлахів від споглядання моєї світлини. Приємно й те, що саме фото в газеті осіло у поважній компанії.  Аж трішки  незручно - таке товариство, а я непоголений.

На правду, зрадів, що діти не порозбігались від журналістів, волаючи, що побачили Бабая. (хоч, хтозна, може деякі  і порозбігались). Та двоє сміливців все-таки точно залишились для озвучення своїх думок.

До речі, Кароліна у своїх здогадах не так вже сильно і помилилась - я дійсно за своє політичне життя газет розніс - розвіз - роздав, на рівні поштаря зі стажем. Від друкованого слова часом ефект не менший ніж від куль і гранат. Не дарма ж кажуть: "Сильніше зброї – сила слова". Ну, принаймні друкованим словом не одного комара вбили, то може і побільшечких «кровосісь» те слово колись пройме...

А ось Максимкові мушу сказати, що мені самому дяді паличками вказують, в яку яму в'їхати і скільки грошей за це заплатити. Своєю "Славутою" певне вже всі ями в області переміряв і то по кілька разів. Ось тільки їздити виходить туди куди потрібно, а не туди куди хочеться. Цьогоріч не вдалось мені побувати на "Дзвонах Лемківщини", котрі відбуваються цими днями під Монастириськом. Зате планую відвідати Скалат, де у серпні будуть святкувати п’ятисотріччя від часу першої писемної згадки про місто.

ПМ. Мам із малечею чекають на "Єлісях", 4 серпня, на 16.00: обіцяють конкурси, призи, розваги, консультації та знайомство з групою підтримки, яка складається із годуючих мамусь "Смачні мамусі" ( це, якщо когось зацікавив заголовок із скріна).