Теорія народного гніву, або чим ми гірші від Чехії?

Те, що навіть сам термін «люстрація» набув такої популярності в Україні зараз – це уже успіх! Так, більшість поки що не розуміє його значення, і тим паче його наслідків, але ключове народне тлумачення «Банду-геть!» не може не тішити.  Україна давно була готова до очищення влади від «політичних перевертнів». Ще В’ячеслав Чорновол за життя виголошував «Бандитам –тюрми!», але як бачимо прогрес з того часу – незначний. На жаль, пам'ять в громади короткотривала, особливо, коли мова іде про політиків, які самі ж таки сприяють тому, аби усіма можливими способами «приглушити» спогади, про своє далеко не ідеальне минуле. 

Після проголошення незалежності, Україна так і не позбавилась того «кодла хрунів», які успішно з лав КГБ, сексотів, інформаторів, розповзлись по усіх гілках влади, під новими ніби «демократичними»  прапорами. 

Вперше законодавчо закріпити поняття люстрації спробували майже десять років тому. Так ще е в 2005 році ВО «Свобода» запропонувала закон, який  визначав правові основи проведення люстрації, статус, функції та повноваження органів люстрації, відповідальність за порушення законодавства про люстрацію. Проте тоді його «гарно» проігнорували «помаранчеві». І нас «закинуло» ще на десяток років назад.

Як би не було прикро це визнавати, але Янукович став тим лакмусовим папірцем між терпінням народу та політичним самодурством. Люди просто вибухнули, накопиченим за довгі роки гнівом та несправедливістю, і на цей раз не «апельсинами», а палаючими шинами відстоювали свої інтереси. Правда, якою ціною…

Якби тоді, у далекому квітні 2005 року,  Верховна Рада підтримала внесений Тягнибоком законопроект про люстрацію. Як би це вплинуло на наше сьогодення? Напевно, зараз ми б жили у зовсім іншій країні. Можливо, Україна вже входила би до складу ЄС та НАТО. Не було б у нас реваншу Партії регіонів, темних років правління бандита Януковича. Не було б комуністів у парламенті. Крим і Донбас залишилися б у складі України. А ріки української крові не пролилися б на Майдані та на Сході.

Та історія – річ незмінна, на її помилках можна лише вчитись, а не виправляти їх.  Ми досягли прийняття закону про очищення влади, але, чи саме такого закону ми хотіли? Зараз він був більше схожий на піар-акцію влади у позачергових виборах до Верховної ради. І не більше.  Він спотворений, і відрізняється від своїх попередників значними правками на користь тієї ж влади.  Та це уже прорив. Краще, нехай політики перетягують ковдру у вигляді люстрації, аніж бюджетні кошти. Це прийнятніше. І хоч трішки гріє.

Прикро, що наші країни-сусіди давно реалізували мрію, що як відлуння пробивається  в нашій історії. Ще в 1993 році чехи прийняли «великий»  закон про люстрацію. Відтоді минуло 25 років, а закон і досі діє. Мабуть, Чеська Республіка просто не змогла змиритись з комуністичним минулим, і узаконивши свої кроки, пішла вперед.  Але вона це зробила  «на старті», як тільки країна народилась, як самостійна одиниця на карті світу. Ми ж просто втратили момент очищення, відкладаючи все на завтра. Хоча, як то кажуть, не варто відкладати на завтра те, що можна зробити сьогодні.  Ми не скористались цим принципом, то може хоч використаємо інший зараз, який звучить: сім раз відміряй, а один раз відріж.   Хто знає, як працюватиме «свіжий» закон, тому давайте люструвати політиків «на вході», а не жалкувати про зроблений вибір.