Картопля того року не вродила

Кременець сьогодні

В Україні зараз тривають дні жалоби, приурочені до 80-річниці від початку однієї  з найжахливіших подій в  історії нашого народу – Голодомору 1932-1933 років.

Однозначно, обов’язок кожного українця як мінімум запалити свічку пам’яті за ні в чому невинних людей, які пережили трагедію, набагато страшнішу, навіть за війну. Адже війна давала можливість вижити, Голодомор викошував цілі села.

Проте хибно думати, що голод в Україні розпочався у 1932 році. Насправді, його відлік можна починати з 1917 року, коли «ліберал» Михайло Грушевський розпустив 1,5 мільйонну українську армію і тим самим залишив народ без найменшого захисту.

Хіба маючи власну оборону українці так легко скорилися б московським загарбникам? Адже навіть беззбройні, знесилені голодом, українці і тоді завдавали добрячого клопоту азійському звіру – понад дві тисячі селянських повстань та бунтів зареєстровано за той час.

По суті, Україна навіть зараз не застрахована пережити Голодомор ще раз. Адже Янукович все тугіше затягує паски нашій армії, скорочує її ряди, знищує зброю та навіть цілі військові частини без боїв ідуть в небуття. І я зовсім не виключаю, що завтра, беркут не буде гамселити голодних бабусь, допоки новоявлені чекісти будуть витягувати все із хат. Навіщо у державі з стоп’ятидесятитисячною армією, майже півмільйонна міліція? З котрого боку кордону ця влада очікує на небезпеку?

Історія має властивість повторюватись, аби врешті навчити на своїх помилках. Грушевського і далі називають патріотом після того, як він своїми руками відібрав в українців життя і надію на свободу. Тому якщо голод матиме місце і зараз, не здивуюсь, що Янукович залишиться в шкільних підручниках, а відповідно і в свідомості, як чесний і хороший президент. Як прочитають діти у підручниках історії вісімдесят років по тому: «що зробиш, картопля того року не вродила»…