Мінібукіністика

Тернопільський енциклопедичний словник

Кажуть: «Хороша книга – це свято».Так от нещодавно чергове свято поповнило мою домашню бібліотеку. Я маю на увазі чотиритомний Тернопільський енциклопедичний словник. Це перше в історії області видання, що подає про Тернопільщину систематизовану новітню інформацію із різних галузей: тут і географія, історія, політика, освіта, наука, література, мистецтво. Він містить відомості про видатних уродженців краю та відомих людей, що тут жили та творили. Як на мене, таке «свято» повинна прикрашати оселю  кожного тернополянина, адже висвітлює історичне тло нашого краю, особистості, події, факти, які ми з вами повинні знати та пам’ятати.

61 перша сторінка словника

Збірки віршів Юрія Завадського

Для мене ця  енциклопедія стала не лише «святом», а й місцем зустрічі одногрупників, адже включно зі мною  до неї потрапили усі хлопці з моєї групи, з якими навчався на філологічному факультеті Тернопільського національного педагогічного університету. Ну  власне в групі Уфі-15 зразка 1998 року було окрім мене ще аж один представник сильної статі. І Юрій Завадський – поет, науковець, засновник літературної студії «87» теж потрапив на сторінки ТЕСу.

В цього хлопця списати було неможливо(

Стенд київської книгарні

Мабуть, така «делегація»випускників ТНПУ на сторінках енциклопедії – не просто збіг.  А наочний доказ того, що «Альма-мати» виховує в правильному руслі, якщо її «діти» стають історичним персонажами краю.  Тим більше, що на днях перебуваючи в Києві бачив у одній з київських книгарень роман відомого тернопільського письменника та викладача ТНПУ Олександра Вільчинського. Книга під назвою "Криївка" - котру недавно презентували в Тернополі в книгарні "Є" - стояла поряд з топовими книгами українських та міжнародних авторів під закликом «Рекомендуємо купити». Впевнений, що викладачі такого класу зможуть виховати поповнення для наступних випусків ТЕСу.

Володимиру від тезки)

Ну і на завершення букіністичної теми: буквально на днях, до мене повернулось ще одне друковане «свято» - книга з автографом Володимира Войновіча, яку отримав будучи в Берліні на його прес-конференції в 2003 році. Щоправда, мало хто чув про нього у наших краях, однак його «Солдата Івана Чонкіна» я перечитував кілька разів.