Руїна?

Під його специфічні пісні «тащиться» не одне покоління, а книжка «Я, Побєда і Берлін» стає доброю та смішною згадкою для всіх, хто пам’ятає «останні роки життя» СРСР та народження незалежної України і, звісно, стає відкриттям для молоді, котра тих часів не застала. 

Кузьма Скрябін – культова постать української естради від часів незалежності самої держави - досі памятаю, як спішив додому зі школи, щоб вмикнути ICTV, де на "Території А" можна було почути нові хіти, а серед них завжди щось цікавеньке від Скрябіна. А ще до того були перші аудіокасети - "Мова риб " і "Технофайт" Втім, той же Кузьма дав мені змогу переконатись: політика та творчі люди – речі не сумісні. 

Вперше рейтинг Андрія на теренах малої батьківщини впав у 2004 році, коли той підтримував на президентських виборах Віктора Януковича. Бо такий образ українця-президента, бачте, імпонував йому більше. «Янукович відображає менталітет народу» ,- казав Кузьменко. Щоправда, завчасно поспішив згодом виправитись, мовляв, виступав за Федоровича, бо платили, а політика йому взагалі нецікава. Тоді левова частка критики хляпнула на Наталю Могилевську, котра теж підтримувала біло-голубого кандидата та Ірину Білик, котра швиденько почала співати «за Юлю» на парламентських виборах та, звісно ж, «за гроші».

Щодо Кузьменка, то репутацію гарного співаки він відновив доволі швидко, записавши нові пісні та ставши продюсером нашумілого та неоднозначного проекту «Поющіє труси». Щоправда, з’явилась десь у той же період у гурту «Скрябін» пісня з провокативною назвою «Нас кинули!» Мабуть, майбутнім дослідникам творчості Кузьми доведеться добряче попотіти, аби докопатись до істини: хто ж тоді так болюче кинув Андрія – Янукович, не оплативши якийсь із виступів чи все ж Ющенко, котрий слабодухо справлявся з керівництвом державою.

А ось, буквально днями, потрапив мені на очі новий відеоролик Андрія. Називається нова композиція, котру супроводжує багатозначний відеоряд , «Руїна». Кузьменко, колесячи просторами Батьківщини (зокрема у ролику «пропливають» краєвиди й Тернопільської області), заглядаючи із вікна дорогенької іномарки, дивується «руїні» по той бік скла. Мовляв, де ми живемо та «о Боже, чому?». 

Себто до цього «Скрябін» роз’їжджав виключно по території ОАЕ, сам народився в Дубаї, а в Україну потрапив випадково і буквально на днях і тепер натхненно доводить нам, що вода, виявляється, мокра!  Дивно це чути від людини, котра якраз і відкрито доклалась до того, щоб за вікном було пакращєнія, чи то руїна - дідько їх розбере, слова то ніби і різні, а суть одна. Може, саме завдяки продажу власної шкури й таланту, Андрій бачить за вікнами саме таку державу?

 Ми продаємо голос на виборах за 70 грн., співаємо на концертах у підтримку кандидатів за кільканадцять тисяч гривень, прокручуємо, врешті, усілякі махінації-каруселі із бюлетенями і прагнемо прокинутись у райській державі. Втім, рай не для рабів: спочатку треба змінити власну свідомість і не продаватись за копійки Іудам своєї Батьківщини… Збудуймо рай у своїй душі на місці обвугленої Руїни і тільки тоді, вийшовши з іномарки та поспілкувавшись із співгромадянами відчуєш рідність, кревність та те, що все у твоїх руках.